Він
Він часто ходив по вулицям чужого міста, яке за такий короткий час стало йому як рідне. Спогади навіювали йому сумні думки, від яких іноді хотілось лізти на стінку.... Так, саме тут сталось те, що хотілось забути, але на жаль, це зробити неможливо. Частину життя не вирвати з пам'яті та не викинути... Засинав пізно вночі та прокидався зранку з однаковими думками про те, що чогось не вистачає, але чого? Він не знав відповіді на це запитання. Хоча десь в самій глибині душі він відчував що саме йому потрібно і розумів це. Але просто боявся зізнатись, боявся відкритись и знову обпектися... Він, той що піднімає настрій кожному просто своєю посмішкою, своєю присутністю, з ним цікаво та весело, з ним можна порадитись і отримати відповідь на усі запитання, сам заплутався у своєму житті. Він знав, що усе йде не так і нічого з цим не поробиш, але завжди був на позитиві і відчував, скоро... скоро щось має статись хороше, та що хороше, просто чудове. Треба тільки зачекати... І він дочекався...