Щоденник

Пап, со мной все в порядке.  За исключеньем того,  что ты слишком давно не снился. И еще одно:  твоя дочка медленно сходит с ума.  от погоды рвет голову  -зима, оттепель и опять зима.  /глупые поводы/  Дико резкие перепады.  Папочка, я так рада,  что он у меня_  Не Случился.  Терять бы было сложнее  Папа, я Не Жалею,  я привыкаю к потерям.  Веришь? - и я не верю. Папочка, все хорошо.  только бы он не нашел  сердце, вшитое в Арлекина.  Какая-то я у тебя несчастливая.  неправильная. нелюбимая.  всем моим "НЕ" не хватит строчки.  Пап, у тебя горе-дочка  (только не рассказывай никому)  Я не снюсь ему одному.  У меня почти рыжие волосы.  Спеть бы тебе,  да не хватит голоса,  чтобы вытянуть все мои горести  глупые - бессмысленные.  Папочка, я все выстою.  Переживу без него  все,  кроме одного: если ты пе...

Колись, шестирічною дитиною, я брала маленький стілець, підставляла до вікна і залазила на нього ногами, ліктями легенько спиралась на підвіконник і милувалась тим, що відбувається за вікном. Як по склу стікали великі краплини дощу. Пориви вітру зривали листя з великого куща бузку навпроти вікна, нервово розхитуючи його в різні сторони. Проганяючи горобців з їх схованку серед гілок. А я стояла і дивилась на це все із вікна свого замку. Вітер я уявляла злим ворогом, який хотім мене викрасти і віднести далеко від дому, він не раз хотів пробити стіни мого палацу, розбити своим подихом скло, але у нього нічого не виходило.. і я кожен раз показувала йому язика та хитро посміхалась. Біля себе садила сімейство іграшкових зайчиків Лінду і Сендіка. Вони були моїми дітьми я повчала їх, що не можна в таку погоду виходити із дому, тому що там холодно і злий вітер може зловити в будь-який момент, і я буду плакати за ними. Навчаю їх правильно читати та писати каліграфічно букви. Стараю...