* * *
Моє кохання до тебе переходить всі допустимі межі. Я, ніби злиденка, своїми листами випрошую у тебе крихти уваги. Вдовольняюсь секундними зустрічами. Легкими доторками. Ловлю запах твоїх терпких парфумів. Погляд, усмішка. Все закарбовується у моїй пам'ять. В потаємних її місцях. Щоб потім, коли залишусь на одинці із собою, витягнути весь цей скраб назовні. Щоб смакувати кожним сказаним тобою словом, ніби цукеркою. Перекладаючи її з однієї щоки на другу. Зі смаком полуниці. Моєї улюбленої. Щоб складати слова у фрази, а фрази у цілі речення. Ідеалізувати тебе у кожному абзаці. Закохуватись у тебе на кожній сторінці. Дихати тобою. Лише тобою. Книжка за книжкою. Історія за історією. Починаю ненавидіти свої тексти. Не перечитую написане. Відправляю тобі. У відповідь тишина. Тобі не цікаво те, що собі навигадувала психічно неврівноважена. Саме так ти пояснюєш про мене тій, хто готує тобі снідонок та розділяє з тобою холодні вечори. Вона слідкує за моєю сторінкою. Переглядає фото та