* * *

Моє кохання до тебе переходить всі допустимі межі. Я, ніби злиденка, своїми листами випрошую у тебе крихти уваги. Вдовольняюсь секундними зустрічами. Легкими доторками. Ловлю запах твоїх терпких парфумів. Погляд, усмішка. Все закарбовується у моїй пам'ять. В потаємних її місцях. Щоб потім, коли залишусь на одинці із собою, витягнути весь цей скраб назовні. Щоб смакувати кожним сказаним тобою словом, ніби цукеркою. Перекладаючи її з однієї щоки на другу. Зі смаком полуниці. Моєї улюбленої. Щоб складати слова у фрази, а фрази у цілі речення. Ідеалізувати тебе у кожному абзаці. Закохуватись у тебе на кожній сторінці. Дихати тобою. Лише тобою. 
Книжка за книжкою. Історія за історією. Починаю ненавидіти свої тексти. Не перечитую написане. Відправляю тобі. У відповідь тишина. Тобі не цікаво те, що собі навигадувала психічно неврівноважена. Саме так ти пояснюєш про мене тій, хто готує тобі снідонок та розділяє з тобою холодні вечори. Вона слідкує за моєю сторінкою. Переглядає фото та перечитує написане. Ніяк не коментує. І вона не єдина. Усі, хто був "до" та "після" знаходять щось таке, що потім обговорюється пошепки за зачиненими дверима.
Моє кохання стає обузою. Ярмом на шиї. Тягне до дна. Не в силах винести його ваги. Воно убиває почуття до тих, хто заслуговує більше чим ти. Воно стає некерованим. Як дитина, яка вирвалась на свободу з колючих рукавиць, в яких тримали її батьки. Як буревій, який змітає усе на своєму шляху. Без поділу на своїх та чужих, хороших чи поганих. 
Моє кохання до тебе сильніше за твою віру в самого себе. Воно здатне зцілити будь які рани. Обігріти та нагодувати. Подарувати надію та впевненість. Вислухати та підказати. Не може лише зцілити мене саму. Це карма, доля. І я була готова до неї, коли ступала на цей шлях. Коли вигадала для себе прекрасний образ. Коли приміряла його на тебе. Коли впевнилась, що саме ти підходиш на цю роль. Без твого відома віднесла тебе на рівень божества. Без твоєї згоди зробила тебе героєм мого життя. Ідеальним героєм моєї самотності. 
Думаєш, шкодую? Ні краплини. Якби була можливість прожити усе спочатку, не змінила б ні одного сюжету. Не змогла б. Бо якими б болючими та байдужими не були б твої слова, очі говорять зовсім інше. А відображенню твоєї душі, я довіряю більше, ніж твоєму язику.

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Вера Полозкова "Твой Т."

Выдержать...

06 липня 2023 року