Я читаю останні записи, які були зроблені уже дуже давно, здається, в іншому житті і не розумію, як після всього я досі на цій дорозі, з цими головними героями, з цим сценарієм. Я не усвідомлюю, як могла допустити всього, що встигла пережити за весну 23 - зрада, безкінечна зрада коханого чоловіка, який грав на два фронти, посміхаючись і цілуючи вдень мене, а вночі іншу. Чи пробачила? Ні. Чи дала другий шанс? Так. Я знаю, що люди не змінюються. Я знаю, що він не зміниться ніколи в житті, не буде такого його, яким він був раніше. І хоча зараз я переживаю приторно-солодке шоу в його виконанні, я знаю, що одного разу я знову побачу його диявольський погляд і викривлене обличчя. Я знову відчую несамовитий жах і ненависть до цієї особи. Я знову стану маленькою дівчинкою, яка не може себе захистити, бо не може причинити болі іншому, навіть своєму ворогу. Але це не зупиняє мене. Як і не зупиняють лишні 20 кілограм, які я прагну з себе скинути. Вони набрані зі стресом, набрані зі страхом, н
Очнуться на седьмой день Нового года, почувствовать Рождественское настроение и окунуться в него всей головой. Мой год начался не слишком оптимистично. Неприятные новости, нежеланные гости, душевная боль и вообще, все было слишком напряженно. Ни минуты расслабления, даже во сне. В эти дни снились мои страхи. И мои желания. Сердце колотилось настолько бешено, что я от этого просыпалась. А вот сейчас, после рабочего дня, выйдя из ванны почувствовала маленькую искорку счастья внутри. И от этого настолько приятно и тепло, что я сижу, закрыв глаза и наслаждаюсь. Уставшая и довольная. Это все про меня. Я так могу. А на носу годовой отчет и напряженная рабочая неделя. Дай Бог, чтоб всё было хорошо. И тогда следующие выходные я проведу с любимым подарком. С книжкой Эльчина Сафарли "Когда я вернусь, будь дома". А большего и не нужно!
Комментарии
Отправить комментарий