11 грудня 2022 року

 Кава. Тиша. Ранок неділі. Я вдома і мене майже все влаштовує. Не влаштовує хіба те, що я не можу нормально виспатися, а все одно по відчуттях ніби я спала рівно норму. Це був тиждень чистоти і прибирань до останньої краплі сили. Я зробила максимально те, що запланувала і мені сьогодні просто по закону дозволено вихідний. Але мучить мене дещо інше. Затримка. Нехай в один день, але коли ти знаєш, що впринципі тебе намагаються утримати отаким дивним нелюдським способом, стає не по собі. Хтось скаже мені - дурна, то любов, коли чоловік хоче від тебе дитину. Але ніхто не знає другу частину айсберга, яка знаходиться під водою. І ніхто не здогадується, яких зусиль для мене стає нині це кохання. 

 Це все втомлює сильніше фізичної роботи. Коли бажання бути поруч з коханим перетворилось на дику відразу від цієї людини. Піти - легко лише сказати, зробити, коли ти со-залежна дуже важко. Так ,все лише в моїй голові. І ця затримка, яка як сніг на голову. Я вперше в своєму житті настільки бажаю приходу критичних днів. І все ж необхідно віддати дань перевтомі на цьому тижні. Фізичній і моральній. Мама в кардіології, я з десятком пакетів зі сміттям, які похапцем збирала по квартирі цілий тиждень, мила і відмивала, робота, на якій я все ж умудрялась відпочивати, але певні моменти зі скороченням штату все ж вибивали з колії. І той, хто ніби як дуже любить мене, але насправді лише себе. І його ниття хочеться просто припинити давши бажане, навіть якщо це проти твоєї волі. 

 Тому ні, дитинка на разі не на часі. Хоча не нам вибирати цей час. Вони приходять за досвідом, власним і унікальним. І навіть якщо це станеться, я все буду більше рада, чим не рада. Я переживала різні виклики, тому і цей пройду з гідністю воїна. Мої прекрасні крайнощі. Ще один пункт - важко/легко. Це шикарно відслідковувати. Але важко пропрацьовувати. 

 Затримка в один день... Як початок нового життя чи продовження старого?..