Знаешь, Боже, чем я дальше я двигаюсь, тем страшнее и сложнее мне становится. Я делаю ошибку за ошибкой, я падаю, я срываюсь в пропасть и в последнюю секунду успеваю ухватиться за выступ. Силы меня покидают с каждым вот таким падением. И, иногда мне кажется, что следующий раз будет последним. Но ты мне помогаешь, поддерживаешь и возвращаешь назад к жизни. К моим ошибкам.
Знаєш, сьогодні мені приснився сон, я виходжу з міськвиконкому в магазин, роблю декілька кроків і відчуваю запах газу. Обертаюсь і бачу як горить перший поверх виконкому. Він так палає, що я відчуваю на обличчі жар, а всередині страх. Страх через те, що там залишились люди на інших поверхах, які не можуть вийти. Під'їхала пожежна, полум'я загасили. Я зайшла всередину і жахнулась. Все було зруйновано. Чорне, їдкий дим і взірвана підлога. Я ще подумала, що от, тільки недавно тут підлогу змінили, тепер знову прийдеться ремонт робити... Хотіла піднятись на інші поверхи, але не вийшло, сходи були завалені. І я вийшла. Не оглядаючись. Я знала, що ззаду мене велика руїна.

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Вера Полозкова "Твой Т."

Выдержать...

06 липня 2023 року